А.І.Коріневська - викладач історії та суспільствознавства
СЕМЕСТР
12 травня 2020, М - 11, 3-4 пари
ДОБРИЙ РАНОК, привітаймося.
Оцінки сьогодні "Творча робота":
12 - Граматіна В. Спасибі.
10 - Роззувайло А.
10 - Лисенко А.
10 - Зубарєва В.
8 - Єрошенко П.
Щодо практичного дотику до історії:
На виконання завдання пари
поштою отримана листівка
від Роззувайло Аліни(10б)
ще перевірятиму
(роботи на 5- - - 2, Виставлю, у журнал)
ОЦІНКИ,
8 травня 2020,
за перше завдання:
Роззувайло А. 8
Граматіна В.10
Єрошенко П.9
Шаповаленко І.
Нечипуренко О.
Бандрабура К.8
Лисенко А.9
Чебан А.
Зубарєва В. 8
Наступна оцінка - за коментар на ютуб
10 балів:
Грамвтіна В.
Зубарєва В.
Лисенко А.
9 - Бандрабура К.
8 - Роззувайло А.
... ще перевіряю
Хто не зробив - 2 б., якщо не виправите ситуацію.
і не СОРОМ ?
Остання тема :
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ І КУЛЬТУРА
Життя – це відповідальність
за знайдення правильних вирішень
виниклих проблем і виконання завдань,
які воно повсякчас ставить перед людиною,-
«Людина у пошуках справжнього сенсу»
***
Поняття «культура» - від латинського
cultura - обробка, виховання, освіта, облагородження…
ПЛАН
|
|
1.Науково-технічно революція: наукові відкриття, нові галузі наук, високі технології, інтеграція науки і виробництва.
2.Зміни у змісті та характері праці, соціальній структурі суспільства, якості життя людей країн світу. Розвиток систем соціального забезпечення.
3.Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства.
Культура “віртуальної реальності”.
4.Освітні системи. Університети як автономні осередки науки й освіти.
5.Розвиток літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кіно й спорту: домінуючі тенденції.
ЗАВЕРШЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ
Останні хвилини навчального процесу
Збільшуємо вагу практичного дотику до історії:
1. Фото діяча + судження/або цитата/емоція
2. Фото події + судження/або цитата/емоція
3. Документ + судження/або цитата/емоція
Обирайте сторінки всесвітньої історії
Матеріализ музею
АННА РАЧИЦЬКА, дякуємо тобі
Студенти опрацювали.
Спосіб отримав назву:
" РЕМАРКА від студента "
Як зробите Ви, побачимо наступної пари
В такий спосіб повторимо, узагальнимо КУРС
На екрані - А. Рачицька
Сподіваюсь розміщувати матеріали студентів вашої групи
Що студенти знають
і вміють робити ?
ЗНО покаже
СПОДІВАЮСЬ, ВСІ ВИ відчували в нашій аудиторії
доступність, рівність в конкурентній боротьбі
за якість знань, вмінь
та визнання у 2019-20 н.р.
А на наступному занятті(останньому. наша 4 пара) -
презентація творчих робіт
ЩЕ РАЗ: ПОВТОРЕННЯ
ПЕРЕГОРНІТЬ КОНСПЕКТ
ЯК ВІН ВАМ ?
Саме зошит має надихнути на " РЕМАРКу від ВАС "
Останнє завдання - свідчення КУЛЬТУРИ, рівня сформовани знань
Робота на довгу пам,ять
Хто обире пасив, оцінка за заняття буде -4 -6
allakor1991@gmail.com. чекаємо результатів
? Зрозуміли, в чому завдання пари?
Демоннстрація вміння працювати з ресурсами.
Обираєте самі і д о д а є т е підпис. ремарку...
ДОТИК...
Відправляєте поштою.
Викладу
Робота 2019-20 року
Вікторія Граматіна
Приємного перегляду, Відгук від Вас
ВАША думка, шановні студенти
-
#1
Сделано на хорошем уровне)
-
#2
Залиште коментар і на ютуб
-
#3
Якщо чесно сльози на очах. Я теж згодна з нашею одногрупницею, нехай війна закінчиться. Дуже гарна робота Виктория, дуже гарна.
-
#4
Аня, СПАСИБІ,
Приємність велика
бачити небайдужих -
#5
Виктория Зубарева
29 минут назад
Вика большая умничка. Она показала своё мнение по поводу происходящего во время второй мировой войны и сейчас.
Довольно таки актуальная тема как мне кажется. Видео вышло не слишком длинным и интересным. В целом мне было интересно просматривать эту работу.
Viktoriia Gramatina
-
#6
Робота Вікторіїї дуже хороша. Сподобалося те, що все сказано в міру немає нічого зайвого, велика молодець!!!
-
#7
Да, Алина,
все гениальное - просто...
************************************************Возьмись и сделай!
Можешь ведь ...
-
#8
Робота зроблена на достатньо високому рівні , Вікторія затронула проблему війни та її наслідки
М-11, 2 пара
8 травня 2020 про
8 травня 1945
З Г А Д У Є М О
ДОБРОГО ТРАВНЕВОГО РАНКУ !
Будь ласка, список присутніх
-
#1
Добрий ранок!!
-
#2
Добрый день
-
#3
Добрий день
-
#4
Доброго ранку
-
#5
Доброй день! З Днём Перемоги всіх.
-
#6
Доброго ранку
-
#7
Добрий ранок
-
#8
ВІТАЮ-------------------------------------------------------АНЯ, СПАСИБІ!
-
#9
Добрий ранок !!!
-
#10
Роззувайло А.
Єрошенко П.
Шаповаленко І.
Нечипуренко О.
Бандрабура К.
Лисенко А.
Чебан А. -
#11
А Граматіна?
де інші?
СОГОДНІ ВАЖЛИВО БУТИ РАЗОМ, ПЕРЕДАЙТЕ ВСІМ -
#12
Добрий день
-
#13
СЕРГІЙ, тебе не чутно,
проявись -
#14
Добрый день
Прошу прощения за опоздание
Проблемы с интернетом -
#15
Прошу вибачення, проблеми з інтернетом
1939-1945
... чи так ?
Версальський договір; велика депресія; перемога на виборах НСДАП 1932; 1933-39 : тоталітарний режим, єдиний план; гітлерюгенд ...; антисемітизм; вісь Р-Б-Т, антикомінтерновський пакт; Мюнхенський зговір 1938 - розчленування Чехословаччини; англо-франко-радянські переговори 1939року...
пропускаю, бачите? Напишите що саме наступного разу
... напад на Польщу. загарбання зах Європи, капітуляція Франції 22 червня 1949р... План ОСТ, план Барбаросса..................................
... 22 червня 1941 : радянсько-німецький фронт...
Групи армій Північ, Центр, Південь
Ленінград Москва Київ
оборонні бої: Київ Одеса Севастополь
відступ Червоної армії
мобілізація евакуація окупація
НОВИЙ ПОРЯДОК ГОЛОКОСТ ФАБРИКИ СМЕРТІ
РУХ ОПОРУ ПІДПІЛЛЯ
Поразка під Москвою
Сталінград Курськ (перший салют переможцям)
Визволення:
Київ: 6 листопада 1943
Одеса: 10 квітня 1944
Білгород - Дністровський - серпень 1944
Кордон СРСР відновлено: жовтень 1944............
З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ
СЛАВА ПЕРЕМОЖЦЯМ
ВКЛОНІМОСЯ
Наскільки вищезазначена інформація відома ВАМ ?
Підтримайте тему
-
#1
23:00. Німецькі мінні загороджувачі, що знаходилися в фінських портах, почали мінувати вихід з Фінської затоки. Одночасно фінські підводні човни почали постановку хв біля узбережжя Естонії.
22 червня 1941 року, 0:30. Перебіжчик доставлений у Володимир-Волинський. На допиті солдат назвався Альфредом Лискова, військовослужбовцям 221-го полку 15-ї піхотної дивізії вермахту. Він повідомив, що на світанку 22 червня німецька армія перейде в наступ на всьому протязі радянсько-німецького кордону. Інформація передана вищестоящому командуванню. -
#2
Вищезазначена інформація для мене відома , тому що саме в цій війні брали участь мої прадідусь та прабабуся ,вони дійшли до Берліну.Ними я по справжньому пишалася і буду пишатися .Багато про ці страшні часи я чула від свого дідуся та ми з Вами вивчали у цьому році.
-
#3
Для операції "Барбаросса" з тих, що були в вермахті 4 штабів груп армій було розгорнуто 3 ( "Північ", "Центр" і "Південь") (75%), з 13 штабів польових армій - 8 (61,5%), з 46 штабів армійських корпусів - 34 (73,9%), з 12 моторизованих корпусів - 11 (91,7%). Всього для Східної кампанії було виділено 73,5% загальної кількості тих, що були в вермахті дивізій. Велика частина військ мала бойовий досвід, отриманий в попередніх військових кампаніях. Так, з 155 дивізій у військових діях в Європі в 1939-1941 рр. брали участь 127 (81,9%), а решта 28 були частково укомплектовані особовим складом, також мали бойовий досвід. У будь-якому випадку це були найбільш боєздатні частини вермахту (див. Таблицю 1). Військово-повітряні сили Німеччини розгорнули для забезпечення операції "Барбаросса" 60,8% льотних частин, 16,9% військ ППО і понад 48% військ зв'язку та інших підрозділів.
-
#4
Аліна, добре. Але не використовуєш термінологію...
Аня, термінолгії забагато; зайве - де твої знання, саме ТВОЇ?
========================================================
ДОСЛУХАЙТЕСЯ, ви розумні дівчата -
#5
...ІНШИМ - ЗАУВАЖЕННЯ:
чим займаєтесь ?
ЗАВДАННЯ для Пушкіна? -
#6
Вищезазначена інформація дуже мені відома, адже ми на протязі цього навчального курсу це вивчали. Мій дідусь народився в післявоєнні роки, але він багато мені розповідав про ці події, тому що про це йому розповідала його мама.
Сьогодні, 8 травня - завершення Другої світової війни. Завтра - 9 травня - офіціальний день перемоги. Тому, з Днем Перемоги! Велика пошана тим, хто віддав своє життя задля миру майбутніх поколінь!!! -
#7
...так, Вікторія
Чи схожа ти на Марину Крамаренко? -
#8
И ще хочу добавити, ця Перемога була и залишеться в нашому пам'яті навіки. Ще раз зі святом всіх. З Днем Перемоги. Нехай буде мир на Землі. Дуже богато загинуло від тієї війни, жінки, чоловіки, які були на фронті проганяючи фашистську нечисть. Хтось не зміг таки діждатися свого сина, своих близьких, своих братів. Мало хто повернувся с тієї війни. Нехай більше не буде війни. Нехай буде мирне небо.
-
#9
На вимогу СРСР 8 травня 1945 року в берлінському передмісті Карлсхорст представники німецького військового командування підписали другий «Акт про беззастережну капітуляцію». Він була підписаний 7 травня 1945 року о 2:30 ночі і набув чинності 8 травня о 23:01.
Отримавши звістку про події у Реймсі, Йосиф Сталін відмовився визнати чинним підписаний там документ і зажадав повторного підписання акту про капітуляцію у взятому Червоною армією Берліні. На його вимогу 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом (о 00:43 9 травня за московським) у передмісті німецької столиці Карлсхорсті в будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища був підписаний ще один «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини».
Так завершилася Друга світова війна у Європі, що тривала з 1 вересня 1939 р., забравши життя понад 50 млн осіб. Внаслідок підписання двох різних актів капітуляції виникли дві дати закінчення війни у Європі й відповідно різні традиції їх відзначення – 8 травня на Заході як День Перемоги у Європі та 9 травня у СРСР та пост-радянських країнах як День Перемоги. -
#10
ТАК
Граматіна, я поставила питання(адресне)
? -
#11
Я передивилась відео Марини. Думаю,що трохи схожа
-
#12
ЧИМ спонукати?
ЗРОБИ ПОДІБНУ РОБОТУ
Родину залучи -
#13
Я зрозуміла. Спробую
-
#14
Граматіна В.
(Friday, 08 May 2020 09:20)
Я зрозуміла. Спробую
КОНСУЛЬТУЮ
Телефон, вайбер.
-
#15
Самою звірячої політичною програмою в 20 столітті є нацистський «Генеральний план Ост». Ініціатором розробки «Плану Ост» виступав Генріх Гіммлер, його основні ідеї та сама назва з'явилася в 1940 году. існування «Генерального плану Ост» під час війни відомо не було, перші згадки про нього були зроблені нацистськими злочинцями під час Нюрнберзького трибуналу. Під час процесу обвинувачі спиралися на «Зауваження та пропозиції» Е. Ветцел, який в роки війни був співробітником міністерства східних територій.
Один з варіантів «Плану Ост» був представлений влітку 1942 управлінням штабу безпеки рейху з питань інтеграції народу Німеччини, зачитував оберфюререр СС Мейером-Хетлінг.
план
Генеральний план складався з трьох частин:
Основні правила майбутнього заселення.
Економічний огляд приєднаних територій і їх організація.
Розмежування населених пунктів в окупованих районах.
цілі
«Генеральний план Ост» включав в себе перелік документів, в яких розглядалися питання заселення «східних території», під якими малися на увазі Польща і СРСР, після перемоги нацистами у війні. Чи не передбачалося збереження державності жодної нації, Україна, Росія, Латвія та інші просто увійшли б до складу Великонімецького держави. -
#16
До червня 1941 року Друга світова війна яка втянула в свою орбіту приблизно 30 держав, впритул підійшла до кордонів Радянского Союзу, а на Заході не виявилося сили яка б змогла зупинити фашистську Німеччину, на той час вона вже окупувала 12 европейських держав. Головною метою була Німеччини це розгромити Радянский союз.
-
#17
У грудні 1940 року німецьке командування розробляє план розгрому СРСР у блискавичній війні, що отримав назву «Барбаросса». Німецький імператор Середньовіччя Фрідріх Барбаросса загинув через власне зухвальство, коли переправлявся через річку, але цей символізм чомусь нікого не насторожив. Згідно з планом, під час швидкої кампанії німецькі війська за кілька місяців мали вийти до Волги.Вважається, що концентровано плани нацистської верхівки щодо освоєння та колонізації Східної Європи викладені у плані «Ост». Це узагальнююча назва для низки різних документів, що почали розробляти у 1940 році. Існує версія, що план «Ост» складався з двох частин: «Малого плану» та «Великого плану» . Малий мали втілювати в життя вже під час війни, а «Великий» був розрахований на повоєнне перетворення світу.
-
#18
Вищезазначена информація добре відома для мене. Весь цей матеріал ми вивчали напротягом року. Ви, Алла Іванівна дуже добре подавали нам цей матеріл.
Завдяки цьому я можу сказати що мені відом цей матеріл. -
#19
allakor1991@gmail.com
ДЛЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ
ЩАСЛИВОГО і ПЛІДНОГО ТРАВНЯ всім-всім-всім !
СЕРГІЙ, АУ!
-
#20
Вищезазначена інформація відома для мене, адже ми це вивчали на протязі нашого вивчального курсу. Завдяки Вам, ми знаємо цю інформацію як ніхто!
-
#21
10 квітня відзначається День звільнення Одеси від фашистських загарбників. У цей день в 1944 році в ході Одеської операції війська 3-го Українського фронту за сприяння Чорноморського флоту звільнили наше місто від німецько-фашистських загарбників.
Цей день для всіх одеситів є світлим і пам’ятним. Ми висловлюємо ветеранам слова безмежної вдячності й поваги, ми завжди залишимося перед ними в боргу за свободу і незалежність, за мирне небо над головою. Пам’ять про героїв-визволителів залишилася не тільки на пам’ятниках і обелісках – вона в серцях усіх одеситів.
А зараз до Вашої уваги
робота
Марини Крамаренко
Сподіваюсь, на бажання зробити свою
Так відзначимо 75-річчя Перемоги
До речі,
серед дівчат саме Вашої групи
бачу схожу на Марину Крамаренко...(кого саме?!)
Чекаємо роботу:
дійте, імпровізуйте. творіть, а зараз
н а п и ш і т ь коментар на ютуб
(висловлюючись покажіть не лише людське розуміння, а додайте студентської поінформованості, тематичних термінів... адже робота з історії, саме за виклад ваших компетентних думок ставитиму оцінку)))
і ще раз, до речі...
...долучіть протягом цих днів до данної роботи родину,друзів.
Перегляньте разом, обміркуйте, коментар від родинам - вам додаткова оцінка...
Погодьтесь. не в оцінках сенс
Єдності, солідарності б нашому суспільству!
Проявіть себе як лідер, організатор флешмобу::
З Г А Д А Є М О Р А З О М !
... ! ВЕЛИКЕ СПАСИБІ МАРИНІ КРАМАРЕНКО!
так не вистачає такої свідомості. розуму, краси
Таким сьогодні є заняття
До зустрічі, миру, злагоди, радості !
5 травня 2020, М-11, 3 пара
Добрий день!
Привітаймося!
Подивіться оцінки з громадянської освіти
-
#1
Добрий день!
-
#2
Добрый день
-
#3
Добрый день
-
#4
Добрый день
-
#5
Доброго ранку!
-
#6
Доброго дня
-
#7
Доброго дня
-
#8
Доброго Дня
-
#9
... ОЦІНКИ З ГРОМАДЯНСЬКОЇ БАЧИЛИ?
-
#10
Добрий день!
-
#11
Добрий день
-
#12
Каралькова А. та ін.
Староста, Анастасія, де студенти, як їх справи? -
#13
Доброго ранку
-
#14
Добрих успіхів Вам
на закінченні семестру
УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕМИ
ДЕРЖАВИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ:
ВИБІР ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ
Завдання 1:
коротко,
своїми словами продовжити думку.
Після 2 світової війни 1939-45 рр. починається процес деколонізаціїї
Перед державами, які звільнилися від колоніальної залежності, постало питання орієнтиру, вибору шляхів розвитку...
-
#1
Після 2 світової війни 1939-45 рр. починається процес деколонізаціїї
Перед державами, які звільнилися від колоніальної залежності, постало питання орієнтиру, вибору шляхів розвитку для майбутнього своєї держави. Хтось вирішував такі питання мирним шляхом, а хтось навпаки. Потрібно було економічно розбудовувати країни, аби не було багато проблем. Більшість країн Африки і Азії вибратли капітлістичний шлях розвиту. Але залишились і ті, хто вибрав соціалістичний шлях розвитку . -
#2
Після Другої світової війни, країни які були позбавлені колонії це Німеччина, Японія, Італія, а також США розвивалися набагато швидше ніж ті які володіли значними територіями в Азії та Африці. Розвивалися продуктивна сила, науково-технічна революція у промисловості, розвивалося також сільське господарство, поява новітніх галузей тощо.
Висновок: Для того щоб розвиватися не потрібно створювати колоній. -
#3
СВІТ
БУВ
БІ,,,,,,,,,,,,,,,НИЙ? -
#4
Світ був бідний, із численними кризами, війнами і різними епідеміями
-
#5
Звільнившись від колоніальної залежності й здобувши політичну самостійність, молоді держави не стали економічно незалежними. Країни Азії та Африки залишились аграрно-сировинними придатками колишніх метрополій, залежали від постачання машин, обладнання, припливу зовнішніх інвестицій. Відсталість, війни, епідемії, голод, фінансова заборгованість, етнічні й територіальні проблеми були для них звичними явищами.
-
#6
Перед державами, які звільнилися від колоніальної залежності, постало питання орієнтиру, вибору шляхів розвитку або повного занепаду внутрішньщї політики країни
-
#7
ЩЕ РАЗ:
СВІТ після 2 свтової БУВ БІ,,,,,,,,,,,,,,,НИЙ? -
#8
Бідний ,Війна завдала масштабних економічних витрат
-
#9
... різний
і бідний,і багатий...
ЩО ТАК ДОВГО ?
СВІТ після 2 свтової БУВ
========================================= БІ,,,,,,,,,,,,,,,НИЙ? -
#10
Під деколонізацією розуміється процес надання незалежності, повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, залежним територіям, колоніям. Процес цей відбувався за допомогою як мирних, так і збройних засобів.
Передумовами і причинами деколонізації були: розгром Німеччини, Італії та Японії у другій світовій війні; послаблення контролю метрополій над своїми колоніями (особливо Францією і Голландією), зростання впливу і потенціалу колоній (особливо англійських домініонів); розгортання масового національно-визвольного руху, який у більшості країн набув збройного характеру; великий вплив на визволення країн справила "холодна війна", яка давала можливість маневрувати між великими державами і сприяла падінню колоніалізму.
Важливим фактором було негативне ставлення до колоніалізму суспільної думки у країнах-метрополіях і світової громадськості. -
#11
Деколонізація — процес надання незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, колоніям.
Політику зламу колоніальних імперій проголосила Атлантична хартія 1941, коли в обмін на підтримку у Другій світовій війні США зажадали відкритого доступу на ринки колоніальних країн.
Чехословацький плакат «Африка в бою за свободу»
Вирішальний злам колоніальної системи (деколонізація) відбувся в 1947 (незалежність Індії) і 1960 — незалежність низки африканських володінь. Країни, що звільнилися від колоніальної залежності, отримали назву країн Третього світу. І в постколоніальний період розвинені західні країни зберігають своє економічне панування над багатьма країнами Третього Світу, в першу чергу, у вигляді нееквівалентного торгового обміну (неоколоніалізм). Країни Третього Світу виступають в ролі джерел дешевої сировини і резервуарів дешевої робочої сили, що дає можливість західним корпораціям мінімізувати тут свої витрати. Неоколоніальному закабаленню сприяє те, що розвинені країни контролюють товарні і фінансові ринки, підтримують вигідні їм валютні курси. Західні товари поступають на ринки країн, що розвиваються, нерідко за монопольно високими цінами, що особливо стосується високотехнологічної, фармакологічної і військової продукції.
Слабкі корумповані режими країн Третього Світу нерідко перебувають під політичним контролем розвинених країн і не здатні добитися справедливого співвідношення цін, забезпечити контроль за поверненням валютної виручки і збільшити збирання податків для розвитку власної освітньої і наукової сфери. Хронічно росте заборгованість більшості країн, що розвиваються.
Після Другої світової війни, країни які були позбавлені колонії це Німеччина, Японія, Італія, а також США розвивалися набагато швидше ніж ті які володіли значними територіями в Азії та Африці.Перед державами, які звільнилися від колоніальної залежності, постало питання орієнтиру, вибору шляхів розвитку або повного занепаду внутрішньщї політики країни.Більшість країн Африки і Азії вибратли капітлістичний шлях розвиту. Але залишились і ті, хто вибрав соціалістичний шлях розвитку . -
#12
Після 2 світової війни 1939-45 рр. починається процес деколонізаціїї.
Перед державами, які звільнилися від колоніальної залежності, постало питання орієнтиру, вибору шляхів розвитку для майбутнього своєї держави.
Закінчення Другої світової війни стало новим етапом у житті народів Азії та Африки. У XX ст. колоніалізм в основному вже вичерпав себе. По-перше, економічно розвиненим європейським державам, насамперед Великій Британії, стало зрозуміло, що набагато вигідніше вивозити капітали до країн Азії та Африки для будівництва промислових і сільськогосподарських підприємств, оскільки тут велика кількість дешевої робочої сили, джерел сировини та енергоносії, а також не існує необхідності витрачати великі кошти на охорону навколишнього середовища, як у країнах Європи.
Друга причина була політичною. Зміни в політичному устрої країн Західної Європи, ру-х до демократії виявилися несумісними з існуванням колоній, які були фактично відірвані від суспільства. Отже, європейським країнам стало невигідно утримувати колонії. Водночас у самих країнах Азії та Африки виникли умови для посилення національно-визвольного руху. Серед чинників, що сприяли цьому процесові, слід виокремити прагнення національної буржуазії посісти панівне становище у своїх країнах, зростання ролі інтелігенції та робітничого класу, створення нових політичних партій та організацій. -
#13
Вирішальний злам колоніальної системи (деколонізація) відбувся в 1947 (незалежність Індії) і 1960 — незалежність низки африканських володінь. Країни, що звільнилися від колоніальної залежності, отримали назву країн Третього світу. І в постколоніальний період розвинені західні країни зберігають своє економічне панування над багатьма країнами Третього Світу, в першу чергу, у вигляді нееквівалентного торгового обміну (неоколоніалізм). Країни Третього Світу виступають в ролі джерел дешевої сировини і резервуарів дешевої робочої сили, що дає можливість західним корпораціям мінімізувати тут свої витрати. Неоколоніальному закабаленню сприяє те, що розвинені країни контролюють товарні і фінансові ринки, підтримують вигідні їм валютні курси. Західні товари поступають на ринки країн, що розвиваються, нерідко за монопольно високими цінами, що особливо стосується високотехнологічної, фармакологічної і військової продукції.
Слабкі корумповані режими країн Третього Світу нерідко перебувають під політичним контролем розвинених країн і не здатні добитися справедливого співвідношення цін, забезпечити контроль за поверненням валютної виручки і збільшити збирання податків для розвитку власної освітньої і наукової сфери. Хронічно росте заборгованість більшості країн, що розвиваються.
ПРОТИСТОЯННЯ двох світів...
Завдання 2 : Судження
Складається з двох задач, будьте уважні
Висловити судження щодо діяльності
Індіри Ганді, Фіделя Кастро,
Нельсона Мандели, Джавахарлала Неру,
Ден Сяопіна,
Хірохіто, Мао Цзедуна
1. Докладно про двох. 2. Коротко про всіх інших
-
#1
Ма́о Цзеду́н — китайський політичний лідер. Засновник Китайської комуністичної партії (ККП) у 1921, незабаром став її лідером. У КНР вважається національним героєм.
Організував Великий похід 1934—1935 і вів визвольну війну 1937—1949, що завершилася встановленням Народної республіки та соціалістичного правління у Китаї.
Очолював партію й уряд країни до смерті. Його вплив зменшився після ряду економічних невдач (1958—1960 «Великий стрибок»), але знову став панівним в роки Культурної революції 1961—1969. Адаптував соціалізм до китайських умов, що зображено в Маленькій червоній книзі.
Індіра Ганді - друга жінка прем'єр-міністр. Після смерті свого батька вона почала керувати. Вона наладила відношення з СРСР. Про це свідчить договір. Індіра провела націоналізацію банків, за її правління покращилося становище країни, почалася розвиватися промисловість. За її часи правління утворилася Індійська республіка.
-
#2
Сьогодні на уроці Всесвітньої історій ми познайомилися з рядом політичних діячів. А конкретно мені хотілося зогострити увагу Індіри Ганді та Фіделя Кастро,
Індіри Ганді перша , хто кинув виклик святая святих індійської культури – кастам. Поділ суспільства був коренем убогості Індії. Касти не дозволяли людям вільно обирати, ким працювати і з ким спілкуватись. Ганді вперше порушила кастові приписи, коли вийшла заміж за нижчого від себе у суспільній ієрархії. Ставши прем'єром, вона заохочувала до цього всю країну.
Перші кроки Ганді на посаді – це націоналізація банків, обмеження доходу і для громадян, і для корпорацій, та проведення земельної реформи. У розвинутих країнах такі дії призвели б до революції. У Індії, де більшість населення жила за межею бідності, політика Ганді була ефективною. Ще недавно індійці страждали від голоду, тепер країна не тільки забезпечувала себе продовольством, а й отримувала прибутки від експорту.
Фіделль Кастро, почав політичну кар'єру у 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти і США та невдалої спроби збройного заколоту. У 1959 прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух в країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп в стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, встановив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим[9].
У внутрішній політиці ввів однопартійну систему, націоналізував господарство, закрив кордони країни, розбудував систему концтаборів на кшталт радянського Гулагу, в які відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро Куба з однієї з найбільш розвинених в Латинській Америці стала однією з найбідніших країн західної півкулі з хронічною картковою системою на елементарні продукти споживання.
Чому я висловився саме проціх діячів , як наменен вони повна протилежність один одному, перша намагалася створити для свої країни комфортні умови та економічний розвиток . А другий може внього були благі наміри , але своїми вчинка він далеко невтік від Сталіна .
Що стосуется інших кожен зних створював для совеї країни які вони важали необхідними.
-
#3
Мао Цзедун народився 26 декабря1893году в Шаошань - китайський революціонер, державний, політичний і партійний діяч 20 століття, головний теоретик маоїзму, творець сучасного китайського держави. Під час правління Мао Цзедуна в Китаї проводилися репресії, які критикувалися не тільки в капіталістичних, але навіть в соціалістичних країнах. Також в той період існував культ особистості Мао Цзедуна.По загальному накладу друкованих видань твори Мао Цзедуна стоять на другому місці в світі після Біблії.
Хірохіто
25 грудня 1926 року, після смерті батька імператора YOсіхіто, Хірохіто успадкував трон і дав періоду свого правління девіз «Сева».Генералісимус японських військ. Також мав чин британського почесного генерала (1921), а потім почесного фельдмаршала.Хірохіто змусили відмовитися від будь-яких претензій на божественність, його статус був свідомо залишено невизначеним, частково через те, що генерал Макартур розглядав імператора як корисний засіб в збереженні японцями лояльності до окупаційним силам, частково через закулісної діяльності Йосіда Сігеру, спрямованої на те , щоб перешкодити Макартуру зробити з Хірохіто монарха європейського типу
Незважаючи на це, Хірохіто був активною фігурою в житті Японії до самої своєї смерті в 1989 році і виконував багато обов'язки, які зазвичай виконують глави держав
-
#4
Ганді щоб позбутися від бідності, вона примусово наказувала стерилізувати бідних, а вдома убогих в Делі зносили. Ганді звинувачували у фальсифікації парламентських виборів, які допомогли вдруге зайняти прем'єрську посаду. Політичних опонентів вона кидала за грати, а в пресі ввела цензуру. Я вважю що вона зробила насильство та знущання над людиною. Вона не намагалася зробити життя кращим, а навпаки....
Початок політичної кар'єри Фіделя Кастро має революційний характер.
Спочатку він стає членом Партії кубинського народу, з лав якої намагається пробитися в парламент. Але перша спроба виявилася невдалою - його кандидатуру в депутати не затвердили через радикалізму. Тоді він вирішується на більш відчайдушні кроки і стає лідером борців з диктатурою, з якими в 1953 році влаштовує змову проти чинного тоді кубинського глави Фульхенсіо Батісти. Ця спроба пробратися до вершини влади країни також виявляється провальною, оскільки в результаті змови багато з соратників Фіделя Кастро загинули, а сам революціонер потрапив до в'язниці на 15 років. У цієї людини було дуже богато амбіції, і тому його спроба закінчувалася поразкою.
Про Нельсона я ни чого поганого не можу сказати він по крані міри намагався створити рівність.
Джавахарлала Неру
Етап який був створений у вирішенні національної проблеми настав в 1953-1956 рр., коли відбувся перегляд адміністративно-територіального поділу Індії, не привело до вирішення національного питання в Індії. Боротьба за створення штатів на лінгвіст чеський основі тривала насамперед в тих районах, де було збережено адміністративний поділ на багатомовної основі (Бомбей, Ассам, Пенджаб).
Ден Сяопіна
Коли світ спостерігав за високими темпами економічного зростання Китаю, у самій країні наростали внутрішні протиріччя. Переведення економіки на ринкову призвело до стрибка цін, інфляції та наростання майнової нерівності. Багато керівних органів було реструктуризовано або розпущено, відбувалася переатестація бюрократичного апарату, що зачепило інтереси близько 30 млн осіб. -
#5
Нельсон Мандела був одним з найповажніших державних діячів світу, який очолив боротьбу, спрямовану на подолання режиму апартеїду у Південній Африці та встановлення багаторасової демократії.
Після 27 років ув’язнення він вийшов на волю та став першим в історії ПАР чорношкірим президентом, зігравши провідну роль у встановленні миру в країні.
Його харизма, неперевершене почуття гумору, вміння сміятися над собою, незламна сила волі та надзвичайно насичене життя зробили Нельсона Манделу постаттю світового значення.
Полишивши президентське крісло 1999 року, пан Мандела брав активну участь в реалізації програм боротьби з ВІЛ/СНІДом та допоміг країні вибороти право приймати Чемпіонат світу з футболу 2010 року.
Мандела також був учасником мирних переговорів у Конго, Бурунді та інших країнах Африки.
2004 року, на 85-му році життя, Нельсон Мандела полишив громадську діяльність, щоб більше спілкуватись з родиною та друзями, а також мати час для "спокійних роздумів".
"Не кличте мене, я сам вас покличу", - попередив він усіх охочих запросити його для участі у різноманітних заходах. -
#6
Видалила відповіді
Граматіна
Лисенко
Мартиненко
Раззувайло
Бандрабура
і ще один. не пам.ятаю
======================================== Поверніть -
#7
Інді́ра Га́нді — прем'єр-міністр Індії (1966-1977, 1980-1984).
У 1955 входить до Центральної виборчої комісії ІНК як голова жіночої організації цієї партії.
У 1959—1960 — голова ІНК. У 1964 увійшла до уряду Шастрі як міністр інформації та радіомовлення; в липні 1964 стала членом Національної ради оборони.
19 січня 1966, після смерті Шастрі, обрана лідером парламентської фракції ІНК і, за сталою традицією, як лідер цієї фракції стала прем'єр-міністром. У 1967, крім поста прем'єр-міністра, зайняла пости міністра атомної енергії, голови Планової комісії, міністра закордонних справ.
У своїх заявах як глава уряду пані Ганді неодноразово підкреслювала необхідність збереження основних принципів політики Джавахарлала Неру, а саме — неучасті Індії у військових блоках підтримки миру та міжнародної співпраці, подальшого розвитку та зміцнення дружніх радянсько-індійських відносин, здійснення планового розвитку національних основ економіки. Виступала із засудженням агресії США у В'єтнамі.
Не́льсон Манде́ла (Нельсон Роліглагла Мандела; афр. Nelson Rolihlahla Mandela; 18 липня 1918, Мвезо, Південно-Африканський Союз — 5 грудня 2013, Йоганнесбург, Південно-Африканська Республіка) — південноафриканський правозахисник, політик та юрист, президент Південно-Африканської республіки з 1994 по 1999 рік. Національний герой країни.
Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу (АНК). Був засуджений і ув'язнений за участь у підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом; пізніше Мандела був стійким прибічником мирного шляху. Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Попри те, що режим апартеїду і прихильна до нього нація вважали Манделу та АНК комуністами і терористами, збройна боротьба була лише невіддільною складовою загальної боротьби з апартеїдом. Зміни в політиці в бік примирення, які Мандела провадив аж до свого звільнення у 1990 році, полегшили мирний перехід до повної демократії у ПАР. -
#8
Ми познайомилися з рядом політичних діячів. Я б хотіла розповісти про свої знаходки про такі особистості, як Фіделя Кастро та Нельсона Мандели.
Фідель Алехандро Кастро Рус — кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби. Керував Республікою Куба як прем'єр-міністр та як президент. Марксист-ленініст і кубинський націоналіст, Кастро також служив першим секретарем Комуністичної партії Куби. Під час його правління Куба стала однопартийною державою з комуністичною владою, промисловість і бізнес були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.
У зовнішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції, він втручався в громадянські конфлікти у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу. Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти.
Нельсон Мандела — південноафриканський правозахисник, політик та юрист, президент Південно-Африканської республіки з 1994 по 1999 рік. Його називають Національний герой країни.
Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером АНК. Він у своєму житті був засуджений за участь у підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом, пізніше Мандела був стійким прибічником мирного шляху. Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Попри те, що режим апартеїду і прихильна до нього нація вважали Манделу та АНК комуністами і терористами, збройна боротьба була лише невіддільною складовою загальної боротьби з апартеїдом. Зміни в політиці в бік примирення, які Мандела провадив аж до свого звільнення у 1990 році, полегшили мирний перехід до повної демократії у ПАР.
Про своє життя Мандела написав автобіографічну книгу «Довгий шлях до свободи».
-
#9
Джавахарлал Неру народився 14 листопада 1889 р. в сім'ї визначного діяча партії Індійський національний конгрес (ІНК) Мотілала Неру. Як і більшість представників індійської національної еліти, він здобув ґрунтовну англійську освіту в британській аристократичній школі Герроу й Кембриджі. Під час перебування у Великій Британії, Неру був також відомий як Джо Неру
У 22 роки вступив в ІНК і зайнявся професійною політичною діяльністю. Джавахарлал Неру неодноразово обирався головою ІНК (1929—1930, 1936—1937, 1946, 1951—1954). У 1946 він як віце-прем'єр фактично очолив тимчасовий уряд Індії (прем'єр- міністром був віце-король), а з серпня 1947 р. з проголошенням незалежності Індії і до своєї кончини 27 травня 1964 р. беззмінно займав пости прем'єр-міністра і міністра закордонних справ.
Політична філософія Джавахарлала Неру особливо проясняється порівняно з системою поглядів Махатми Ганді. З них двох Махатма Ганді був рішучішою особою. Останній або прямо, або побічно впливав на молодого політика. хоча вони знаходилися в різних світоглядних площинах. Якщо Махатма Ганді оцінював політику з морально-етичних позицій, то Джавахарлал Неру підходив до неї як раціоналіст, в арсеналі якого широкий спектр методів — від громадянської непокори до відкритих озброєних виступів на захист національної незалежності. Махатма Ганді бачив майбутнє Індії в самобутності общин індуїстів, Джавахарлал Неру будував буржуазно-демократичну державу західного типу з сильною державною основою і ліберально-національною ідеологією.
Упродовж 1920-30-х років Джавахарлал Неру очолював ліве крило ІНК і відстоював лінію «пурна сварадж» (повна незалежність). Політичним ідеалом для нього тоді був СРСР, а привабливою ідеологією — соціалізм. Він відвідав в 1927 році СРСР і вступив у прорадянську Антиімперіалістичну Лігу, своє бачення світової історії відбив в листах дочці Індіри з в'язниці, в яких висловлював ідеї матеріалізму і соціальної діалектики. Водночас він завжди дистанціювався від комунізму як практики і ще в 30-і роки писав, що «коріння мої йдуть в XIX століття, і на мене дуже вплинула гуманістично-ліберальна традиція, щоб я міг відмовитися від неї повністю».
Завдання 3: прочитати,
коротко,
своїми словами висловити думку.
Друга половина XX ст.
1. Ангола, Алжир, Гвінея-Бісау, Ефіопія,
Мозамбік, Південний Ємен та ін.
під тиском СРСР
стали на шлях «соціалістичної орієнтації»:
Їх розвиток характеризувався наявністю державного сектору, централізованим регулюванням економіки,
насильницьким кооперуванням,
створенням авторитарних політичних структур,
обмеженням громадянських свобод тощо.
2.Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Таїланд, Малайзія - вибір орієнтиру розвітку США .
У них відбувався успішний економічний розвиток;
це розвиток так званих «малих тигрів».
Перетворення більшості країн Азії та окремих країн Африки
з аграрні на індустріально-аграрні;
набуття окремими державами статусу передових індустріальних держав.
================================
Отже, в 1980-ті рр. — глибока політична криза майже в усіх країнах, що обрали соціалістичний шлях розвитку;
1990-ті рр. — обрання цими країнами шляху економічної та політичної лібералізації...
-
#1
На мою думку Радянське правління в країнах Африки занепала по причині насильницької форми правління. В країнах Східної Азії панував лібералізм
-
#2
Значною мірою залікувавши рани війни, відновивши народне господарство, радянські люди створили необхідні умови для подальшого руху вперед у масштабах, які перевершували довоєнні. Підтвердивши правильність розвитку радянської економіки на шляху соціалізму, XX з'їзд КПРС намітив програму створення єдиного народно-господарського комплексу, який би охоплював усі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну на території усієї країни.
-
#3
= розпад СРСР. Так як Союз у 1991 році охопила масштабна економічна криза, то рівень життя погіршився на всій його території. І у зв'язку з цим багато країн почали вимагати незалежність. І у 91р. Союзу уже майже не існувало. Залишилося три країни, які були ''основоположниками'' - Росія, Україна і Білорусія. І тоді вони дали заяву, що союз припиняє своє існування.
Перетворення більшості країн Азії та окремих країн Африки з аграрні на індустріально-аграрні; набуття окремими державами статусу передових індустріальних держав - для когось то були добрі результати. Але для когось навпаки - насильницьке кооперування, створенням авторитарних політичних структур, обмеженням громадянських свобод. Політична криза стала кроком до розпаду союзу -
#4
На мою думку Радянське правління в країнах Африки занепала по причині насильницької форми правління.
Так як Союз у 1991 році охопила масштабна економічна криза, то рівень життя погіршився на всій його території.Залишилося три країни, які були ''основоположниками'' - Росія, Україна і Білорусія.Політична криза стала кроком до розпаду союзу. -
#5
Так як Союз в 1991 році охопила економічна криза, то рівень життя погіршився на всій його території. Союзу вже майже не було. Залишилося три країни, які були '' основоположниками "- Росія, Україна і Білорусія. І тоді вони дали заяву, що союз припиняє своє існування. Політична криза стала кроком до розпаду союзу
-
#6
Модель та секрет економічного успіху Китаю, Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Малайзії та Гонконгу полягав у інтеграції до світової економіки та експорті високотехнологічної продукції. Оскільки своїх підприємств не вистачало чи не було, уряди цих країн створювали сприятливі умови для приходу іноземних інвесторів та власників. Цьому сприяла наявна велика кількість робочих рук та бідність населення, яке було готове працювати за невисоку платню. Іноземні корпорації переносили зі США, Франції, Британії чи Німеччини заводи та фабрики, й розміщували їх у країнах, де працівники раді були працювати за 100-200 доларів на місяць, а не за 2000, як у США. Злиденність цих країн стала привабливим інвестиційним кліматом, і завдяки цьому далекий Схід став епіцентром світового промислового буму.
28.04.20, М - 11,4 пара Список всієї групи
Добрий день!
Привітаймося, хто виконав завдання минулої пари, наскільки % ?
Отже, 1 завдання. Самооцінка
-
#1
Добрий день
Ніхто не виконував завдання с попоредньої пари тому що за розкладом в нас не було з вами пари -
#2
Добрий день
-
#3
14.04 - минула пара!
А зараз, за розкладом - громадянська, 3 пара, сюди повернемося на 4 пару ?!...
Зубарєва Вікторія
(Tuesday, 28 April 2020 10:56)
Добрий день
Ніхто не виконував завдання с попоредньої пари тому що за розкладом в нас не було з вами пари -
#4
Доброго дня
-
#5
Добрий день
-
#6
Добрий день!!
-
#7
Я гадаю що я виконала завдання на 75%
-
#8
Доброй день!
-
#9
Добрий день
-
#10
Доброго дня! Вибачаюсь за запізнення, були проблеми з інтернетом
-
#11
Доброго дня, вибачаюсь, були проблеми з інтернетом
Оцінки, 14.04.
50 % виконання:
Зубарева В., Граматина В., Бандрабура К., Ефрим А.. Лисенко А.
Вірно, добре:
А.Лисенко, а саме про шляхи розвитку країн в умовах біполярного світу:
ЗАХІД СХІД
США СРСР
1. Бадареу В. 4
2. Бандрабура К.6
3. Граматина В.6
4. Ерошенко П.4
5. Ефрим А.6
6. Зубарева В.6
7. Иорданов А.
8. Кольев Д.
9. Каралькова А.
10. Лисенко А. 8
11. Лунгу С.
12. Мартиненко С.
13. Ничепуренко Е.
14. Роззувайло А.4
15. Тятюшкин Н.
16. Терещенко П.
17. Чебан А. 4
18. Шаповаленко И.
Завдання 2. Новий матеріал
ДЕРЖАВИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ:
ВИБІР ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ
ПЛАН
1.Близький Схід
Утворення Ізраїлю.
Близькосхідна проблема та шляхи її врегулювання.
Ісламська революція в Ірані. “Арабська весна”.
Конфлікт у Сирії. Терористична діяльність.
Ісламська держава Іраку і Леванту.
2.Деколонізація Африки.
Крах апартеїду. Нельсон Мандела
3.Латинська Америка
Революція на Кубі. Фідель Кастро.
Проблеми політичного та економічного життя на зламі ХХ–ХХІ ст.
Опрацювати. Конспект, тези.
++++++++++++++++++++++
Далі - завдання 3.
Стрічка:
Постать в історії
Ви про особу, зазначену у плані заняття
На фото нижче -
Ф.Кастро та М.Хрущов
Демонструє орієнтацію Куби на СРСР, так ?
-
#1
Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу (АНК). Був засуджений і ув'язнений за участь у підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом; пізніше Мандела був стійким прибічником мирного шляху.[4] Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Попри те, що режим апартеїду і прихильна до нього нація вважали Манделу та АНК комуністами і терористами, збройна боротьба була лише невіддільною складовою загальної боротьби з апартеїдом. Зміни в політиці в бік примирення, які Мандела провадив аж до свого звільнення у 1990 році, полегшили мирний перехід до повної демократії у ПАР.
-
#2
Повалення авторитарної диктатури Ф. Батісти і початок глибоких соціальних перетворень і виникнення комуністичного режиму на Кубі.
На початку 50-х рр. соціально-економічну структуру Куби характеризувало панування іноземного, перш за все американського капіталу, залежність економіки від експорту одного продукту - цукру, латифундизм. У той же час після Кубинської революції 30-х рр. ХХ ст. добробут жителів поліпшувалося трохи швидше, ніж в сусідніх країнах. Країна звикла жити при багатопартійній системі. Але в 1952 р в результаті військового перевороту до влади прийшов генерал Ф. Батиста. 26 липня 1953 року група молодих демократів на чолі з Ф. Кастро намагалася захопити казарму Монкада, але була розгромлена. Кастро був схоплений, відправлений до в'язниці, але в 1955 р висланий з країни. Після висилки в Мексику він з групою однодумців вирішив повернутися на рідний острів і продовжувати збройну боротьбу з Батістою.
2 грудня 1956 загін Кастро на яхті "Гранма" досяг кубинського узбережжя. Після болісного переходу по болотах і передгір'ях гір Сьєрра-Маестра знесилені бійці потрапили в засідку. Тільки дванадцять революціонерів залишилися живі, пішли в гори, де розпочали партизанську війну. Кастро обіцяв країні демократію і вільні вибори. Прихильники партизан по всій країні вступали в "Рух 26 липня" (названо на честь дати штурму Монкади). Крім цього діяли і інші демократичні групи, влаштовували страйки і нападу на війська.
13 березня 1957 року члени Революційної студентського директорату штурмували резиденцію Батісти. Атака була відбита, лідер директорату Х. Ечеверріа загинув. Організація стала називатися «Революційний директорат 13 Березня» (РД-13) і в подальшому стала однією з опор революційної влади.
Прагнучи заручитися підтримкою ліберальної опозиції і нейтралітетом США в кубинській громадянській війні, 16 липня 1957 р Кастро підписав з емігрантськими лідерами Ф. пасос і Р. Чибаса «Декларацію Сьєрра-Маестра», яка передбачала утворення Революційного громадянського фронту, а після повалення Батісти - проведення загальних виборів і аграрної реформи. Однак спроба Пасоса виступити в якості представника «Руху 26 липня» і лідера всіх антібатістовскіх сил на з'їзді кубинської опозиції в Майамі викликала різко негативну реакцію Кастро, що призвело до охолодження його відносин з емігрантським лідерами. Але Кастро заявив про свою підтримку кандидатури Революційного громадянського фронту на пост тимчасового президента - колишнього судді М. Уррутія.
До цього часу партизани відчували себе вже більш впевнено і отримували допомогу з боку «рівнини» - міської організації «Руху 26 липня». Після невдачі квітневої страйку 1958 р яка була погано підготовлена «Долиною», лідерство в «Русі 26 липня» беззастережно перейшло до Кастро, який 3 травня 1958 був призначений командувачем збройними силами «Руху 26 липня» і його генеральним секретарем.
Батіста недооцінював загрозу, направивши проти партизан невеликі загони. Революціонери отримували підтримку селян (Сьєрра-Маестра була одним з найбідніших районів країни). Удачі в боях 1957 р підвищили авторитет борців з диктатурою. В середині 1958 провалилося наступ армії проти партизанських районів в горах. Солдати не хотіли воювати. Партизанські осередки розширювалися по всьому півдню країни.
В кінці 1958 р Фідель відправив колони під командуванням командувачів фронтами команданте Е. Че Гевари і К. С'енфуегоса до столиці Куби Гавані. На шляху партизан перебували перевершують за чисельністю війська противника і водні перешкоди. Але полководницьке мистецтво обох команданте і мужність бійців допомогли пробратися в намічені райони. Нездатність батістовцев зупинити просування партизан до столиці остаточно деморалізувала режим. Партизанські колони росли, а армія розвалювалася. -
#3
30 грудня 1958 р Че Гевара взяв велике місто Санта-Клару. 1 січня 1959 почалася загальний страйк проти Батісти, і він втік з країни. Революціонери перемогли.
В Гавану увійшли загони «Руху 26 липня» і не підпорядковувався Кастро «Другого фронту Ескамбрая» на чолі з К. Гутьєрресом і У. Морганом. 3 січня тимчасовим президентом став М. Уррутія. Прем'єр-міністром був призначений ліберальний політик М. Кордону. Ф. Кастро був проголошений командувачем усіма революційними збройними силами. Повстанська армія не стала роззброюватися і контролювала майже всю країну, ставши основою нових збройних сил. Фактично влада на місцях належала повстанським командирам, які підпорядковувалися Кастро.
У січні-лютому 1959 р були розстріляні близько 500 офіцерів батістовской армії і поліції. Страти викликали критику на адресу Кастро з боку ліберальної громадськості і американських політиків. Влада поступово концентрувалася в руках Кастро і його соратників, так як вони мали реальну військову силу і не мали наміру підкорятися номінальним керівникам держави.
7 лютого був прийнятий «Основний закон», по якому законодавчі функції передавалися Раді міністрів, який призначав і президента. 13 лютого, у зв'язку саботажем своєї діяльності з боку «Руху 26 липня», Кордону пішов у відставку, і 16 лютого головою уряду був призначений Кастро. В уряд входили представники різних політичних сил. Однак Кастро і його соратники створили Національний інститут по проведенню аграрної реформи (ІНРА), якому були передані широкі повноваження з регулювання економіки, причому далеко не тільки в сільському господарстві.
Зіткнувшись з тим, що рішення приймаються «паралельної» владою Повстанської армії та ІНРА, Уррутія перестав санкціонувати рішення Кастро. 17 липня Кастро подав у відставку з поста прем'єр-міністра (але не головнокомандувача). Прихильники Кастро провели грандіозну маніфестацію в його підтримку і проти Уррутія. Після цього президент втік з Куби. 18 липня новим президентом був призначений соратник Кастро О. Дортікос.
До цього часу «Рух 26 липня» розвернуло радикальні аграрні перетворення. 17 травня 1959 був прийнятий закон про аграрну реформу, який обмежував розміри земельної власності 67 га, надавав селянам ділянки в 27 га і пропонував частини селян об'єднатися в кооперативи (фактично - державні господарства).
У 1960-1963 рр. кубинські лідери спробували подолати монокультурність кубинського сільського господарства, скоротивши виробництво цукрової тростини та наростити виробництво інших культур і м'яса, а також провести імпортзамечащающую індустріалізацію. За визнанням самих революційних лідерів, ця політика зазнала невдачі.
Однак цей період дав важливі соціальні результати - всі жителі Куби навчилися читати і писати, було ліквідовано безробіття, побудовані десятки тисяч квартир, були знищені старі мафіозні угруповання.
В ході аграрної реформи і націоналізації промисловості під ударом опинилася власність американських компаній. Це викликало протидію США. У відповідь кубинські лідери почали зближення з СРСР, чому сприяли марксисти-ленінці в кубинському керівництві, перед цим Е. Че Гевара і Р. Кастро. Публічно Ф. Кастро позиціонував себе як національний лідер некомуністичного спрямування, але підтримував насамперед прокомуністична крило революційного керівництва. -
#4
Новий курс Кастро викликав протести з боку некомуністичних сил. Вони вимагали обіцяного Кастро проведення демократичних виборів. Але лідери "Руху 26 липня" відмовилися від цього. На протести колишніх соратників по антібатістовской боротьбі, в тому числі і партизанських командирів, Кастро відповів репресіями. Були заарештовані команданте У. Морган, У. Матос і ін. Частина противників режиму, також перш боролися з Батістою, була розстріляна або виявилася в укладенні на тривалі терміни.
Для підтримки революції була створена народна міліція і Комітети захисту революції, які повинні були виявляти підозрілих і давати політичні характеристики жителям. Проводилися облави, в ході яких затримувалися «підозрілі».
Політичною опорою руху стали «Рух 26 липня», РД-13 і комуністична Народно-соціалістична партія, на основі яких в 1961 році була створена загальна партія - Об'єднані революційні організації, в 1962-1965 рр. поступово перетворені в Комуністичну партію Куби.
До осені 1959 року була закрита незалежна преса. У другій половині 1959 р відбувалося втеча з Куби капіталів, ліберально налаштованої інтелігенції, фахівців. З території США почалися нальоти на Кубу авіації, яку пілотували противники нового режиму. Відбувалися диверсії. Відновилася повстанська боротьба в горах Ескамбрай - на цей раз проти Кастро. У ній взяв участь команданте Е. Гетьеррес. Вона тривала до 1965 р
У липні 1960 почалося відкрите зближення Куби з СРСР. Почалася націоналізація промисловості, включаючи американську власність. Право на її експропріацію було проголошено в оприлюдненої Ф. Кастро на мітингу Гаванської декларації 2 вересня 1960 У січні 1961 р США розірвали відносини з Кубою. Таким чином, Куба перетворилася в фактор «Холодної війни», що багато в чому визначило підсумки Кубинської революції - подальший розвиток по шляху державного «соціалізму».
17 квітня 1961 року на узбережжі Куби в містечку Плая-Хірон висадилася бригада підготовлених ЦРУ кубинських емігрантів, які прагнули до повалення режиму Кастро. Але "фіделістів" діяли рішуче, використовували військову техніку, надану СРСР. 19 квітня десант був повністю розгромлений. У 1962 р боротьба США і СРСР навколо Куби мало не призвела до ракетно-ядерній війні (Карибська криза).
У 60-70-і рр. з радянської допомогою створювалися нові промислові підприємства: металургійні, машинобудівні, хімічні заводи і електростанції. Економічна залежність від США змінилася залежністю від радянської допомоги та продукції (особливо - енергоносіїв). У той же час на Кубі вдалося створити одну з кращих в Латинській Америці систем медичного забезпечення, була ліквідована неписьменність населення. З 1963 р проводилися більш радикальні аграрні перетворення, створювалися державні господарства в селі. Таким чином, завдяки революції, Куба відносно успішно реалізувала завдання індустріальної модернізації і створення соціальної держави, пожертвувавши демократичними завданнями революції.
Куба перетворилася на оплот революційних повстанських рухів у Латинській Америці, а потім і в інших країнах «третього світу». Ідеологом світової революційної стратегії партизанської антиімперіалістичної війни став один з лідерів Кубинської революції, аргентинець за походженням Е. Че Гевара. У 1967 р він загинув при спробі розгорнути партизанську війну в Болівії. Куба надавала підтримку партизанським рухам в Латинській Америці, а в 1976-1991 рр. - військову допомогу революційним режимам в Африці. -
#5
Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус 13 серпня 1926 — 25 листопада 2016) — кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби. Керував Республікою Куба як прем'єр-міністр у 1959—1976 рр., як президент — в 1976—2008 роках. Марксист-ленініст і кубинський націоналіст, Кастро також служив першим секретарем Комуністичної партії Куби з 1961 по 2011 рік. Під час його правління Куба стала однопартийною державою з комуністичною владою, промисловість і бізнес були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.
Після скинення режиму Батісти в 1959 році, прийняв повноту військової і політичної влади як прем'єр-міністр. Сполучені Штати перейшли в опозицію режиму Кастро і робили безуспішні спроби його усунення шляхом замахів, економічної блокади і контрреволюції, зокрема, висадкою в затоці Свиней у 1961 році. З огляду на зовнішні загрози, Кастро переорієнтувався на Радянський Союз і дозволив Радам розмістити ядерну зброю на Кубі, викликавши Карибську кризу 1962 року — один з визивних інцидентів Холодної війни.
Формально займав посади прем'єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Взяв собі неформальні титули: «лідер кубинської революції», «команданте Фідель», «Максимальний лідер» та «Великий Шеф».
По-перше, незважаючи на роз’єднання державними кордонами, у другій половині XIX ст. тривав процес консолідації української нації, посилились суспільно-політичні та культурні зв’язки між західно- та східноукраїнськими землями.
По-друге, в умовах переслідування царатом української культури поступово зростала роль західноукраїнських земель і зокрема Галичини в національно-культурному русі, в якому також брали участь передові сили Східної України. В Галичині розгорнули свою діяльність світочі української культури, виникли культурно-освітні й наукові установи, періодичні видання, які набули загальноукраїнського значення.
По-третє, під впливом передового національно-культурного руху зростали національна самосвідомість населення Західної України, його боротьба за об’єднання всіх українських земель у єдиній демократичній державі.
-
#6
ЩО ЗА МАСИВИ?
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Задача:
про що йдеться в роботі ?
Зубарєва Вікторія
(Tuesday, 28 April 2020 12:39)
Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус 13 серпня 1926 — 25 листопада 2016) — кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби. Керував Республікою Куба як прем'єр-міністр у 1959—1976 рр., як президент — в 1976—2008 роках. Марксист-ленініст і кубинський націоналіст, Кастро також служив першим секретарем Комуністичної партії Куби з 1961 по 2011 рік. Під час його правління Куба стала однопартийною державою з комуністичною владою, промисловість і бізнес були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.
Після скинення режиму Батісти в 1959 році, прийняв повноту військової і політичної влади як прем'єр-міністр. Сполучені Штати перейшли в опозицію режиму Кастро і робили безуспішні спроби його усунення шляхом замахів, економічної блокади і контрреволюції, зокрема, висадкою в затоці Свиней у 1961 році. З огляду на зовнішні загрози, Кастро переорієнтувався на Радянський Союз і дозволив Радам розмістити ядерну зброю на Кубі, викликавши Карибську кризу 1962 року — один з визивних інцидентів Холодної війни.
Формально займав посади прем'єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Взяв собі неформальні титули: «лідер кубинської революції», «команданте Фідель», «Максимальний лідер» та «Великий Шеф».
По-перше, незважаючи на роз’єднання державними кордонами, у другій половині XIX ст. тривав процес консолідації української нації, посилились суспільно-політичні та культурні зв’язки між західно- та східноукраїнськими землями.
По-друге, в умовах переслідування царатом української культури поступово зростала роль західноукраїнських земель і зокрема Галичини в національно-культурному русі, в якому також брали участь передові сили Східної України. В Галичині розгорнули свою діяльність світочі української культури, виникли культурно-освітні й наукові установи, періодичні видання, які набули загальноукраїнського значення.
По-третє, під впливом передового національно-культурного руху зростали національна самосвідомість населення Західної України, його боротьба за об’єднання всіх українських земель у єдиній демократичній державі.
-
#7
Крах апартеїду на півдні Африки.
З 1948 р. расистський режим Південно-Африканського Союзу офіційно запровадив політику апартеїду, що означає «роздільне існування» рас. Понад 300 законів, ухвалених різними урядами ПАС (з 1961 р. - ПАР), створили систему апартеїду. Особливе обурення викликало ухвалення закону «Про розвиток», який обґрунтовував створення за межами території, зайнятої білошкірою меншиною, маріонеткових «національних держав», де повинні були жити окремі етнічні групи. Планувалося створення 10 таких територій.Світове співтовариство рішуче засудило расистський режим ПАР, а ООН запровадила проти нього економічні, політичні та інші санкції. Боротьбу проти апартеїду вела чорношкіра більшість населення ПАР, однак ця боротьба послаблялася міжплемінними протиріччями. У країні існували два ворогуючі політичні угруповання чорношкірих - Африканський національний конгрес (АНК) і зулуський рух «Інката».Внутрішньополітичний розвиток країни багато в чому визначала правляча з 1948 р. націоналістична партія. Вона була ініціатором проведення всіх расистських законів і впродовж десятиріч обстоювала режим апартеїду.Після приходу до влади Фредеріка де Клерка, лідера націоналістичної партії, який став 1989 р. президентом країни, розпочався поступовий демонтаж системи апартеїду. Було скасовано обмеження для чорношкірого населення, анульовано закон про заборону змішаних шлюбів. Де Клерк і його прихильники виступали за активне залучення до економічного й політичного життя чорношкірого населення. Було легалізовано всі опозиційні політичні партії, амністовано багатьох політичних в’язнів.У квітні 1994 р. в ПАР уперше відбулися вибори до парламенту без расової дискримінації.Президентом ПАР став Нельсон Мандела і залишався ним до 1999 р. За час його правління у країні були проведені масштабні реформи: Мандела домігся безкоштовного медичного забезпечення для дітей, безоплатної освіти до 14-річного віку, сприяв телефонізації, електрифікації, будівництву поліклінік та житлових будинків. -
#8
Після скинення режиму Батісти в 1959 році, Фідель Кастро прийняв повноту військової і політичної влади як прем'єр-міністр. Сполучені Штати перейшли в опозицію режиму Кастро і робили безуспішні спроби його усунення шляхом замахів, економічної блокади і контрреволюції, зокрема, висадкою в затоці Свиней у 1961 році. З огляду на зовнішні загрози, Кастро переорієнтувався на Радянський Союз і дозволив Радам розмістити ядерну зброю на Кубі, викликавши Карибську кризу 1962 року — один з визивних інцидентів Холодної війни.
Формально займав посади прем'єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Взяв собі неформальні титули: «лідер кубинської революції», «команданте Фідель», «Максимальний лідер» та «Великий Шеф».
Кастро, який соціально походив з багатих землевласників-латифундистів, почав політичну кар'єру у 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти і США та невдалої спроби збройного заколоту. У 1959 прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух в країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп в стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, встановив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим.
У внутрішній політиці ввів однопартійну систему, націоналізував господарство, закрив кордони країни, розбудував систему концтаборів на кшталт радянського Гулагу, в які відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро Куба з однієї з найбільш розвинених в Латинській Америці стала однією з найбідніших країн західної півкулі з хронічною картковою системою на елементарні продукти споживання. Два мільйони кубинців (з 10 млн населення) були змушені податися в еміграцію — з ризиком для життя тікати морем до США.
У зовнішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції — втручався в громадянські конфлікти у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу. Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти; при підтримці СРСР таємно надсилав кубинські війська або спеціальні збройні загони та радників у гарячі точки планети. Таємно заробляв гроші на транзиті наркотиків з Південної Америки до Флориди (США).
-
#9
1. Деколонізація Африки
У другій половині XX ст. в результаті піднесення національно-визвольних
рухів у всьому світі отримали незалежність країни Африки й Азії, багато
острівних країн Атлантичного й Тихого океанів, розпочався процес розпаду
великих континентальних імперій.
Визначальною подією в процесі деколонізації стало ухвалення Генеральною
Асамблеєю ООН «Декларації надання незалежності колоніальним державам і
народам» від 14 грудня 1960 р., після чого відбулися події, які ввійшли в
історію як «Рік Африки». Найдовше боролася за свою колоніальну імперію
Португалія. Проте після того, як у 1974 р. в країні відбулася «Революція
гвоздик», отримали незалежність португальські володіння в Африці — Ангола
та Мозамбік. Останній бастіон колоніалізму впав на початку 1990 р., коли стала
незалежною Намібія.
Причини ліквідації колоніальних імперій
• Колонії як форма політичного, економічного й адміністративного
переважання однієї країни над іншою історично вичерпали себе.
• Основним джерелом економічного зростання країн в епоху науково-
технічної революції є сучасні технології, а не постачання сировини.
• Утримання колоній потребувало від країн-метрополій значних ресурсів,
які починаючи з 50-х років ХХ ст. вигідніше було вкладати в людський та
науково-технічний потенціал; колонії перестали бути прибутковими.
Передумови ліквідації колоніалізму
• Поразка в Другій світовій війні країн, які прагнули створити власні
колоніальні імперії.
• Втрата провідних позицій у світі колоніальними державами (Велика
Британія, Франція, Нідерланди, Португалія та ін.).
• Формування в колоніях національних еліт, посилення націоналістичних
настроїв і прагнення незалежності. Розбудова колоніями власних
економік робили їх економічно самодостатніми.
Словник
• Деколонізація — процес надання незалежності та повного суверенітету
колоніям, домініонам, підмандатним територіям.
• «Рік Африки» — образний вислів, яким позначають 1960 р., коли
незалежність отримали 17 колоній на Африканському континенті.
Здобуття незалежності не означало автоматичного вирішення проблем
континенту. Національні еліти, які прийшли до влади, постали перед
необхідністю самостійно, без допомоги метрополій, забезпечувати нормальне
функціонування економіки, системи охорони здоров'я, освіти тощо.
Країни, які здобули незалежність, розвивалися по-різному. Частина
африканських країн Сходу, поділяючи цінності демократії й конкурентного
суспільства, орієнтувалися на США та Західну Європу.
Рух неприєднання — міжнародне об'єднання країн світу, які визнають
неприєднання до військово-політичних блоків і союзів одним з основних
принципів своєї зовнішньої політики. Утворений на конференції в м. Белграді в
1961 р.
14.04.2020, М -11, 4 пара
В І Т А Ю !
Староста, список присутніх
Будь ласка, декілька слів про відсутніх, чому?
Наступного разу - опитування з нової теми
-
#1
Добрий день !
-
#2
13.20.. 4 пара
на стрічці - 12-20 ( не можу змініти)... Вибачте, будь ласка
________________________________________________________
-
#3
Доброго дня
-
#4
Добрий день
-
#5
Доброго дня
-
#6
Добрый день
-
#7
Добрий день
-
#8
Настя староста?
-
#9
Добрый день
-
#10
Доброго дня
-
#11
Чого запізнились?
-
#12
З інтернетом проблема з'явилася
-
#13
Зрозуміло
Зроби в зручний час -
#14
Добрий день!!
Нова тема
ДЕРЖАВИ АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ:
ВИБІР ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ
В умовах розпаду
колоніальної системи світу
1.ЯПОНІЯ
Повоєнне реформування держави. Хірохіто.
Джерела та наслідки економічного піднесення.
Внутрішньо- та зовнішньополітичні пріоритети.
2.КИТАЙ
Проголошення КНР.
Культ особи Мао Цзедуна.
Великий стрибок, комуни, культурна революція.
Трансформаційні процеси в Китаї на зламі ХХ–ХХІ ст. Ден Сяопін.
3.ІНДІЯ
Утворення Індійської республіки та Пакистану.
Конфесійне протистояння в регіоні.
ІНК. Індіра Ганді.
Індія на зламі ХХ–ХХІ ст.
1.
Коротко: шляхи розвитку... ?
Що вам відомо?
Відомо, що в умовах розпаду колоніальної системи світу перед державами Азії та Африки стояло питання, який шлях обрати...
західний чи східний ?
-
#1
Після завершення Другої світової війни в Китаї боролися за владу дві впливові сили: гоміндан1 і компартія Китаю. Боротьба між ними тривала вже протягом 20 років, і лише японська окупація змусила їх тимчасово об’єднатися проти спільного ворога. Після закінчення Другої світової війни боротьба розгорілася з новою силою. За гомінданом і КПК стояли великі держави — США та СРСР, які надавали своїм друзям усіляку допомогу: постачали озброєння, боєприпаси, продовольство, надсилали інструкторів, навчали керівні кадри тощо.
-
#2
Трансформаційні процеси в Китаї на зламі ХХ-ХХІ ст. Ден Сяопін. Наприкінці 1970-х рр. до влади в Пекіні повернувся Ден Сяопін, репресований під час «культурної революції». У 1973 р. він був поновлений на верхівці влади, однак 1976 р. знову зазнав переслідувань. Після смерті Мао Цзедуна його реабілітували, і з 1978 р. він став найвпливовішим політичним діячем Китаю, ініціатором і головним архітектором реформ, хоча й не обіймав найвищих посад у КПК і державі.
-
#3
У серпні 1914 р. Японська імперія виступила на боці Антанти у І Світовій війні. Держава мала на меті розширення зони свого впливу в Китаї, на Далекому Сході й отримання німецьких володінь у зоні Тихого океану. Проте, по завершенню війни, прагнення Японії були задоволенні лише частково - Японії було надано право мати на Тихому океані третій за потужністю морський флот. Повоєнні роки у Японії відзначились економічною нестабільністю, що призвела до соціальних заворушень, одним з яких були «рисові бунти» 1918 р. У 20-х рр. ХХ ст. значно активізувалися мілітаристські партії й організації. Цей процес активізації був зумовлений такими причинами як незадоволення Версальсько-Вашингтонською системою договорів і світова економічна криза
-
#4
ШЛЯХИ РОЗВИТКУ?
================================
ОРІЄНТИР:
ЗАХІД СХІД
США СРСР
....................................................... -
#5
Після завершення Другої світової війни в Китаї боролися за владу дві впливові сили: гоміндан1 і компартія Китаю. Боротьба між ними тривала вже протягом 20 років, і лише японська окупація змусила їх тимчасово об’єднатися проти спільного ворога.
У серпні 1914 р. Японська імперія виступила на боці Антанти у І Світовій війні. Держава мала на меті розширення зони свого впливу в Китаї, на Далекому Сході й отримання німецьких володінь у зоні Тихого океану. Проте, по завершенню війни, прагнення Японії були задоволенні лише частково - Японії було надано право мати на Тихому океані третій за потужністю морський флот.
Трансформаційні процеси в Китаї на зламі ХХ-ХХІ ст. Ден Сяопін. Наприкінці 1970-х рр. до влади в Пекіні повернувся Ден Сяопін, репресований під час «культурної революції». У 1973 р. він був поновлений на верхівці влади, однак 1976 р. знову зазнав переслідувань. -
#6
Ленін розумів, що федералізм як принцип розв’язання національного питання на досоціалістичному, демократичному етапі революції залишатиме непорушним поділ робітничого класу за етнічним принципом. Він був готовий гарантувати широкі права різним регіонам країни в галузі мовного питання, однак рішуче заперечував національний принцип як основу для формування політичної організації. Повне політичне відокремлення країни, або непорушна політична єдність усередині держави, мали забезпечити пролетаріатові імунітет від націоналістичних впливів. У цьому відношенні ленінські думки збігалися з ідеями Енгельса, який вважав, що досягнення незалежності тими націями, які змагаються за неї, зміцнюватиме сили соціалізму всередині цих націй 4.
-
#7
Андрій, ти за ленінізм ?
-
#8
Японія. У травні 1947 р. набула чинності конституція Японії, до розроблення якої долучились американці. Згідно з конституцією, країна стала парламентською конституційною монархією.Понад 60 років імператором Японії був Хірохіто. Після закінчення Другої світової війни багато хто хотів, щоб Хірохіто постав перед судом як воєнний злочинець, однак переможці обмежилися скасуванням його «божественності». Що ж за економіку, то про неї й досі кажуть люди. Рекордне зростання економіки, отримало назву японського «економічного дива». Це були найвищі темпи зростання серед розвинених країн.
-
#9
Утворення Індійської республіки та Пакистану. Конфесійне протистояння в регіоні. Ще однією могутньою країною Азії є Індія. Національно-визвольний рух у цій найбільшій англійській колонії значно посилився після Другої світової війни. Керували ним дві партії - ІНК (Індійський національний конгрес), лідером якої був Джавахарлал Неру, і Мусульманська ліга на чолі з Мухаммедом Алі Джинною. ІНК виступав за збереження цілісності та єдності країни, а Мусульманська ліга вимагала створення незалежної мусульманської держави Пакистан.
2.
Далі більш грунтовніше:
письмово
про зазначену у плані ОСОБУ
Оцінки, 31.03.2020.
Роззувайло А. 8
Єрошенко П. 8
Граматіна В. 10
Зубарєва В. 8
Лисенко А. 9
3.
Стрічка для студентів, які повинні пояснити причину невиконання плану семінара
ВИКОНАТИ!
31.03.2020
М -11
4 пара
Результати Другої світової війни
для народів Центрально-Східної Європи
Сталінська модель соціалізму
СЕМІНАР
Від тоталітаризму до демократії
1.Країни «Народної демократі»ї.
Встановлення домінування СРСР. ?
2. РЕВ ОВД
3. Наростання внутрішньої нестабільності у 50—70-х рр.20ст.
Берлінське повстання 1953р.
Угорська революція 1956р. І.НАДЬ,
Пражська весна. О. Дубчек.
4. Революції к. 80 — п. 90-х рр. їхній характер, спільні риси та особливості ?
“Солідарність” у Польщі. Л.Валенса
Криваві події у Румунії. Н. Чаушеску
Оксамитова в Чехословаччині.
5.Постать в історії
Вітаю Вас, шановні студенти!
На початку пари побудуйте декілька речень
(стисло)
по заданій темі
Далі працюйте з матеріалами, залишайте коментарі аргументовано
ПО СУТІ
Староста, список студентів онлайн, всіх
-
#1
Доброго дня) Війна принесла народам Центрально-Східної Європи горе людських втрат і господарську розруху.Червона армія вигнала з території Центрально-Східної Європи нацистів ,фашистів та інших прибічників.Проте розгром нацистських сил створював для СРСР сприятлеві передумови для політики та розміщення своїх сфер......
-
#2
Добрий день, "холодна війна" це жорстокі події битва між соціалістичним режимом і демократією. Ця війна принесла багато горя для обох сторін, але більше для СРСР так як повністю була зруйнована економіка і втрата будь-якого ресурсного забезпечення. У цій війні виграв світ і свобода слова
-
#3
!!!
-
#4
Друга Світова війна принесла багато горя й сліз не тільки народам Центрально-Східної Європи, а й всьому світу. Далі були битви між демократією і соціалістичним режимом, між людьми та владою. Але все ж таки і цій боротьбі виграла демократія, виграли люди, виграв народ. Виграла свобода слова вільних уже людей...
-
#5
Друга світова війна, що закінчилася в 1945 році, забрала життя більше 55 млн осіб, втрати світової економіки склали більше 4 трлн доларів. Було зруйновано більше 10 000 міст та сіл. Сільське господарство і промисловість в Європі були паралізовані нестачею особового складу та обладнання.
Незважаючи на поразку країн Осі, які були оплотом фашизму у світі, посилювалися розбіжності між союзниками (СРСР і країнами Заходу). Почалася Холодна війна — один з наслідків Другої світової війни, в якій соціалістичний табір зазнав поразки. На територіях, де були вигнані нацистські окупанти за допомогою РСЧА, був створений пояс країн-сателітів СРСР, таких як Польща, НДР, Чехословачина, Угорщина, Болгарія. Ці країни були «санітарним кордоном» проти Заходу. -
#6
Восстание 17 июня 1953 года в ГДР — экономические выступления рабочих в июне 1953 года в Восточном Берлине, переросшие в политическую забастовку против правительства ГДР по всей стране. До 1990-х годов не были предметом изучения советских историков[1]. В официальной науке определялись как «фашистская вылазка».
-
#7
Друга Світова війна принесла величезні людські втрати і матеріальні руйнування. Найбільше було послаблення Західної Європи, Великобританії та Франції, но вони були звільнені! Був також переможений фашизм відновлено Незалежність і суверенітет країн Європи і Азії
-
#8
Незважаючи на поразку країн Осі, які були оплотом фашизму у світі, посилювалися розбіжності між союзниками (СРСР і країнами Заходу). Почалася Холодна війна — один з наслідків Другої світової війни, в якій соціалістичний табір зазнав поразки. На територіях, де були вигнані нацистські окупанти за допомогою РСЧА, був створений пояс країн-сателітів СРСР, таких як Польща, НДР, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія. Ці країни були «санітарним кордоном» проти Заходу. Пізніше всі ці країни увійшли до Організації Варшавського Договору.
У промові Брежнєв казав:
«Якщо ворожі соціалізму сили спробують повернути розвиток деяких соціалістичних країн в бік капіталізму, це стане турботою не тільки тої країни, але спільною турботою
всього соціалістичного табору».
•? УГОРЩИНА, 1956
-
#1
Про те ж саме
Глибше
Аргументованіше
ЩО ЗА ДОКТРИНА НА НАШУ ГОЛОВУ!?,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,, -
#2
Доктри́на Бре́жнєва- доктрина, або точніше принцип зовнішньої політики Радянського Союзу щодо східноєвропейських країн, які входили у «радянську зону впливу» після закінчення Другої світової війни та за результатами Ялтинської та Потсдамської конференцій 1945 року. Вона стверджувала виключне право СРСР на втручання у внутрішні справи країн східного блоку, включно з використанням військової сили, для запобігання будь-яких політичних змін в них. Тим самим ця доктрина ігнорувала, не визнавала державний суверенітет цих країн та суперечила Статуту Організації Об'єднаних Націй.Доктрину проголосили, щоб виправдати радянське вторгнення в Чехословацьку Соціалістичну Республіку у серпні 1968 року, яке поклало край Празькій весні та інші військові інтервенції, які відбувались раніше, зокрема вторгнення в Угорську Народну Республіку в 1956 році. Ці заходи повинні були покласти край спробам лібералізації та повстань, які виступали як копроміс для радянської гегемонії у Східному блоці, яку радянська сторона розглядала як важливу оборону і стратегічний буфер та плацдарм для можливих наступальних бойових дій.
Угорська революція 1956 року- повстання 1956 року в Угорській Народній Республіці, придушене радянськими військами за участі органів державної безпеки Угорщини -
#3
Аліна,
як побачити в тексті Твої думки ? -
#4
У 1956 відбулося Угорське повстання. Озброєний заколот всупереч прорадянського порядку. Угорське повстання стало один із значущих подій етапу "холодної війни", що продемонстрував, то що радянський союз готовий бойовою потужністю зберігати революційні системи у державах Варшавської угоди.
-
#5
На мою думку, Доктрина Брєжнєва - це його виправдання. Цією доктриною він хотів виправдати себе, виправдати свої вчинки. Доктрина ігнорувала, не визнавала державний суверенітет країн, на територію яких вторгся Брежнєв. Люди бачили різницю між Союзом і іншими країнами . І Брежнєв зробив те, щоб його вчинки не сильно судили, щоб його начебто трохи розуміли, не звинувачили, а виправдовували
-
#6
Граматіна В.
Думку БАЧУ -
#7
Якщо брати поняття, що таке Доктрина то з (лат. Doctrina - «вчення, наука, навчання, освіченість») в більшості джерел - це документ, та ж форма правління лише на папірці і офіційно. А сама доктрина Брежнела була револючіей в комуністческом режимі перехід його в соціалізм. Тривале період бажання до соціалізму передбачалося Л. І. Брежнєвим провести в мирі та злагоді з державами різного виду розвитку, наприклад, капіталістичними. Це також слід терпимість Брежнєва до сформованим державам Європи, активне згуртування зі певними з них.
Доктрина Брежнєва в сучасний період, показала всю свою карикатурну суть, але в сімдесяті роки минулого століття,це був компетентний також вірний і хитрий хід, який надав у подальшому виключити бойових инцендентов і зосередити зовнішню політику Союзу в мирне русло -
#8
Доктрину проголосили, щоб виправдати радянське вторгнення в Чехословацьку Соціалістичну Республіку у серпні 1968 року, яке поклало край Празькій весні та інші військові інтервенції, які відбувались раніше, зокрема вторгнення в Угорську Народну Республіку в 1956 році. Ці заходи повинні були покласти край спробам лібералізації та повстань, які виступали як копроміс для радянської гегемонії у Східному блоці, яку радянська сторона розглядала як важливу оборону і стратегічний буфер та плацдарм для можливих наступальних бойових дій.
-
#9
И́мре Надь — венгерский политический и государственный деятель. Сторонник демократических реформ в коммунистической партии. Премьер-министр Венгерской Народной Республики в 1953—1955 и во время восстания 1956 года, подавленного советскими войсками. Казнён 16 июня 1958 года.
-
#10
Доктрина Брежнєва, а також концепція обмеженого суверенітету — принцип зовнішньої політики РС щодо східноєвропейських країн, які входили у радянську зону впливу, після закінчення Другої світової війни та Потсдамської конференцій 1945 року. Вона стверджувала виключне право СРСР на втручання у внутрішні справи країн східного блоку, включно з використанням військової сили, для запобігання будь-яких політичних змін в них. Тим самим ця доктрина ігнорувала, не визнавала державний суверенітет цих країн та суперечила Статуту Організації Об'єднаних Націй.
-
#11
Доктри́на Бре́жнєва, також концепція обмеженого суверенітету — доктрина, або точніше принцип зовнішньої політики Радянського Союзу щодо східноєвропейських країн, які входили у «радянську зону впливу» після закінчення Другої світової війни та за результатами Ялтинської та Потсдамської конференцій 1945 року. Вона стверджувала виключне право СРСР на втручання у внутрішні справи країн східного блоку, включно з використанням військової сили, для запобігання будь-яких політичних змін в них. Тим самим ця доктрина ігнорувала, не визнавала державний суверенітет цих країн та суперечила Статуту Організації Об'єднаних Націй. Прокламувалася та застосовувалась під демагогічними пропагандистськими гаслами про «необхідність захисту завоювань соціалізму від агресивних підступів Заходу та НАТО» та «захисту світової соціалістичної системи».
Постать в історії
-
#1
Про що???????????????????
==========================================================ЗНАНУ ПРСТАТЬ
ОБИРАЙ
Висловлюйся -
#2
Йосип Віссаріонович Сталін — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на постах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922–1953) та голови уряду (1941–1953), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став фактично одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм.У зовнішній політиці Сталін сприяв поширенню марксизму-ленінізму через Комуністичний інтернаціонал та підтримав антифашистський рух під час громадянської війни в Іспанії. 1939 року Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Німеччиною договір про ненапад. Згідно з ним радянські війська анексували Західну Україну, Західну Білорусь, країни Балтії, Бессарабію та Буковину, напали на Фінляндію. Сталін не зумів передбачити німецьке вторгнення 1941 року, внаслідок чого Червона армія понесла значні втрати на початковому етапі війни. Радянський Союз, використавши патріотизм підпорядкованих народів у боротьбі з нацизмом та долучившись до антигітлерівської коаліції, зумів відбити напад, заволодів Берліном у 1945 та переможно завершив Другу світову війну в Європі. У ході післявоєнного врегулювання Сталін розширив радянський вплив в Східній Європі, Китаї та Північній Кореї. Водночас Сполучені Штати та Радянський Союз стали ворогуючими наддержавами у Холодній війні. Сталін ініціював повоєнне відновлення країни, грошову реформу, створення потужного військово-промислового комплексу та посприяв перетворенню СРСР на ядерну супердержаву. В пізній період його правління країна пережила ще один великий голод, хвилю антисемітизму й жорсткого контролю за культурним й інтелектуальним життям держави.Йосип Сталін вважається однією із найзначніших і водночас найсуперечливіших постатей ХХ століття, ставши ще при житті об'єктом фанатичного культу особи у всесвітньому марксистсько-ленінському русі. Тільки в останні роки свого існування КПРС визнала злочини проти людяності, вчиненні при його режимі, проте відмовилася брати відповідальність за них. Після розпаду Радянського Союзу Йосип Сталін зберіг певну популярність в Росії та Грузії. Разом з тим його тоталітарний уряд засудили за порушення фундаментальних прав та свобод людини, масові репресії, етнічні чистки, сотні тисяч страт і голод, внаслідок яких загинули мільйони людей.
-
#3
ПОДАВАЙТЕ ДУМКИ ВЛАСНІ
ОПИРАЙТЕСЯ НА РЕСУРСИ
ВАШЕ-ВАШЕ і в третій раз напишу: ВАШЕ розуміння
++++++++++++++++++++++++++++++++++
-
#4
А що саме треба про них розповісти ?
-
#5
А хто ж його знає!
Можна і нічого -
#6
Йосип Віссаріонович Сталін - відома людина на весь світ. І відома не тільки як вождь, який вмів керувати країною і міг збільшувати її кордон. Відомий він також і тим, що за його комуністичний режим і за його правління було страчено десятки тисяч невинних людей.
Він був популярним у часи свого правління, його знали всі, а дехто навіть хотів бути схожим на нього... За його часи відбулась колективізація, коли люди вже не мали впевненості в тому, що їхнє майно ніхто у них не забере. Сталін хотів стати відомим на весь світ, хотів, аби СРСР була наймогутнішою країною, хотів завоювати світом. І один із наслідків того, чого він хотів - став голодомор 1932-1933рр. А далі масові репресії, терори і багато сотень загиблих людей. І хоча Союз і сам Сталін був відомою і популярною людиною, його тоталітарний уряд засудили, як порушення прав людей,за масові терори і знущання.
Моє ставлення до Сталіна - більше негативно, ніж позитивно . Хоча є і багато чого хорошого, що він зробив -
#7
И́мре Надь — венгерский политический и государственный деятель. Сторонник демократических реформ в коммунистической партии. Премьер-министр Венгерской Народной Республики в 1953—1955 и во время восстания 1956 года, подавленного советскими войсками. Казнён 16 июня 1958 года.
-
#8
Еріх Гонеккер— німецький політичний діяч, багаторічний керівник Німецької Демократичної Республіки, Генеральний секретар СЄПН.
Еріх Гонеккер народився 25 серпня 1912 року в місті Нойнкірхені (Саар, Німецька імперія) в родині шахтаря. Після закінчення середньої школи став сільськогосподарським робітником. У 1926 році вступив у Комуністичний союз молоді Німеччини (КСМН). У 1930—1931 роках навчався в Москві (СРСР) в Міжнародній ленінській школі при Комінтерні.
Після повернення до Німеччини працював секретарем з політичних питань Саарського окружного комітету КСМН, був членом секретаріату Саарського окружного комітету Комуністичної партії Німеччини (КПН).
З 1949 року Еріх Гонеккер — депутат Народної палати НДР.
У 1949 році став секретарем у справах молоді в ЦК СЄПН.
У 1950—1958 роках — кандидат у члени, з 1958 року — член Політбюро ЦК СЄПН.
У 1955—1956 роках Гонеккер перебував на навчанні в Москві у Вищій партійній школі (ВПШ) при ЦК КПРС.
З 1971 року — голова Національної ради оборони. -
#9
Перемога Александра Дубчека у 1968 році на виборах у Чехословаччині ознаменувала початок безпрецедентних демократичних реформ. Але мрію побудувати "соціалізм із людським обличчям" поховали під наступом радянських танків.
Першим секретарем ЦК Компартії Чехословаччини Александра Дубчека було обрано 5 січня 1968 року. Це стало відліком початку драматичної лібералізації, яка зрештою завершилася введенням радянських танків та зміцненням комуністичного режиму. Багато учасників тих подій вважають, що жертви не були марними - минуло ще два десятиліття і чехи та словаки таки повалили комунізм у ході "Оксамитової революції". "З обранням Дубчека справді відчутним був подув свіжого вітру. Це був незабутній час, коли люди відчували прихід чогось такого, чому хотілося радіти", - згадує одна зі символів "Празької весни", учасниця популярного тоді поп-тріо Марта Кубішова. -
#10
Еріх Гонеккер народився 25 серпня 1912 року в місті Нойнкірхені (Саар, Німецька імперія) в родині шахтаря. Після закінчення середньої школи став сільськогосподарським робітником. У 1926 році вступив у Комуністичний союз молоді Німеччини (КСМН). У 1930—1931 роках навчався в Москві (СРСР) в Міжнародній ленінській школі при Комінтерні.
У складі інтернаціональних робітничих бригад брав участь у будівництві Магнітогорського металургійного комбінату.
Після повернення до Німеччини працював секретарем з політичних питань Саарського окружного комітету КСМН, був членом секретаріату Саарського окружного комітету Комуністичної партії Німеччини (КПН).
У 1934 році його обрано на члена ЦК КСМН. У роки нацистського режиму вів у нелегальних умовах організаційно-політичну роботу серед молоді в Рурській області, в Бадені, Гессені, Вюртемберзі, Пфальці, керував організацією КСМН у Берлінськім окрузі. За комуністичну діяльність його арештували нацисти в 1935 році й засудили до 10 років ув'язнення в концтаборі, звідки його звільнили у квітні 1945 року частини антигітлерівської коаліції.
Після об'єднання в 1946 році КПН і соціал-демократів у російській зоні окупації і створення Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), його обрано до Центрального Комітету нової партії.
Один із засновників Спілки вільної німецької молоді (СВНМ), голова Центральної ради СВНМ (1946—1955).
З 1949 року Еріх Гонеккер — депутат Народної палати НДР.
У 1949 році став секретарем у справах молоді в ЦК СЄПН.
У 1950—1958 роках — кандидат у члени, з 1958 року — член Політбюро ЦК СЄПН.
У 1955—1956 роках Гонеккер перебував на навчанні в Москві у Вищій партійній школі (ВПШ) при ЦК КПРС.
З 1971 року — голова Національної ради оборони.
НАСЛІДКИ ПАРИ
17.03.2020:
зараховано трьом студентам:
Грамітіна В., Зубарєва В., Єрошенко П.
31.03.20. Чекайте
Write a comment
Зубарєва Вікторія (Tuesday, 12 May 2020 10:07)
Доброе утро
Чебан Н (Tuesday, 12 May 2020 10:07)
Добрый день!!!
Граматіна В. (Tuesday, 12 May 2020 10:08)
Доброго дня!
Аня Лысенко (Tuesday, 12 May 2020)
Добрий день!
Єрошенко П. (Tuesday, 12 May 2020 10:09)
Добрый день
Ефрим А. (Tuesday, 12 May 2020 10:11)
Добрый день
Бандрабура К (Tuesday, 12 May 2020 10:14)
Добрый день
Шаповаленко І. (Tuesday, 12 May 2020 10:14)
Добрий день
Нечипуренко Олена (Tuesday, 12 May 2020 10:15)
Доброго дня, як справи?
А.І. (Tuesday, 12 May 2020 10:17)
Вітаю!
============================Сьогодні - "занурення "в історію
Пливіть до щасливого берега,.
прикро: пасивність має силу
А здібності, людяність чомусь поступаються.......................
Роззувайло А (Tuesday, 12 May 2020 10:25)
Добрий день
сергей Мартиненко (Tuesday, 12 May 2020 10:48)
Добрий день
Чебан Н (Tuesday, 12 May 2020 11:54)
Чебан А.
Нечипуренко О.
Роззувайло А.
Мартиненко С.
Шаповаленко І.
Бандрабура К.
Єфрім А.
Єрошенко П.
Граматіна В.
Лисенко А.
Зубарєва В.