А.І.Коріневська - викладач історії та суспільствознавства
З а г а л ь н о н а ц і о н а л ь н а
х в и л и н а м о в ч а н н я
22 листопада о 16-00
На підвіконнях горітимуть свічки... Про що нагадує їх Вогник ?
В коментарі. якщо ти першокурсник, використай історичний конструктор:
етап історичного розвитку; епоха Й. Сталіна; внутрішньополітична ситуація; голодомор та репресії 30-х рр. ХХ ст.; політика “прискореної ” індустріалізації і колективізації в Радянському Союзі; депортація; хлібозаготівлі; закон «про 5 колосків»; 25-тисячник; куркуль та розкуркулення. Доля Людини.
Write a comment
Баталов Алесей (Saturday, 22 November 2014 18:39)
26 ноября 1998 года второй президент страны Леонид Кучма подписал указ об установлении Дня памяти жертв голодомора, который с тех пор отмечается ежегодно каждую четвертую субботу ноября. В этом году он припал на 22 ноября. У историков много версий причин этой страшной катастрофы которую нельзя забывать.
Но я советую всем нам забыть их сегодня, дабы не появились разногласия в уже и так разрозненном обществе.И помянуть всех погибших, такой страшной ГОЛОДНОЙ смертью. У всех мыслящих должен появиться вопрос ЗА ЧТО?, нет не ИЗ ЗА КОГО? или ПОЧЕМУ? А именно ЗА ЧТО?-РАДИ ЧЕГО? погибли эти люди.
Дима (Saturday, 22 November 2014 22:20)
Голод-природное явление или политика партии?
Скорее всего политика...политика определенного круга людей...
Но гибнут то безвинные люди...
Сотни,тысячи ,миллионы людей..
Проходит время,и имеешь надежду ,что лидеры государа учучаться на оошибках,но увы..
Смотришь на сегодняшнию ситуацию в стране,и понимаешь ,что пора нам садится за государственный аппарат.
Сегодня всех неравнодушных прошу почтить память жертвам Голодомара,поставить зажженую свечу возле окна.
Мы всегда должны знать свою историю ,ведь не зная прошлого-не имеешь будущего.
Мирного неба нам над головой,колоска в поле,и сына в семье.
Дмитро (Sunday, 23 November 2014 13:32)
Навіть важко уявити всю реальність тих років... Країна з таким природним багатством як чорноземи, гинула від голоду... І хто винен в цьому? Народ? Працьовитий народ, який і був господарем на цій землі? Ні. Ті хто обіцяли людям безхмарне життя, а насправді не залишили навіть хліба...
В наш час, це вже історичні події. Але ці події займають особливе місце в історії, і ми не маємо права їх забувати...
Якщо люди, які сьогодні керують державами будуть добре усвідомлювати події 1932 - 1933 років, то такого більше не повториться...
Волков Владислав (Thursday, 16 April 2015 22:45)
Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 р.У простих селян забирали 90% хлібу (борошно, пшениця і т.д.) Загинуло приблизно 3-9 млн. простих селян.Вивчаючи цю тему, на уроці Історії України мені було дуже сумно та гірко вивчати її, знаючи що загибло багато дітей ,батьків , матерів.
В наш час ці історичні події мають велике значення .
Давайте, будемо завжди пам'ятати ті важкі роки ,тих невинних людей які загибли від голоду!
Вони завжди в наших серцях!...
Антонова Женя (Thursday, 11 June 2015 06:01)
Это был период модернизации экономики(индустриализация, коллективизация, "розкуркулення").
Итак, к власти приходит Сталин.
Первая его цель - создать сильное индустриальное государство. Он резко сократил уровень жизни населения и эксплуатировал крестьян.
Вторая цель - коллективизация. Крестьян насильно сгоняли в колхозы. Зажиточные крестьяне, не пожелавшие "сколлективизироваться" были репрессированы, их дома и земли отобраны в пользу гос-ва.
Третья цель - тотальная хлебозаготовля. Сталин решил собрать бОльшую часть урожая в гос-венные хранилища. В Украине, по его мнению, почваплодороднее, а значит и урожай больше. Соответственно, с украинцев больше требовали.
У селян забирали всё, включая зерно, которое должны были заселять в следующем году.
Был страшный голод, унёсший жизни многих.
Давайте тоже зажжем свечу и почти их память минутой молчания.
Чорна Юля БЗ-11 (Thursday, 26 November 2015 19:33)
https://im3-tub-ua.yandex.net/i?id=6bf968ae580001866085030aa80c092d&n=33&h=190&w=285
Хвилина Мовчання
Я і мої ровесники не знаємо війни. Але ми про неї читаємо, дивимось фільми, вивчаємо з історії про цей страшний час. І хоч минуло вже півстоліття від сонцеясного дня перемоги, але для нашого народу події Сьгодення– то не мертва історія, а жива: кожен рід, сім’я втратили дорогих людей.
У жорстоких боях полягли герої, та їх імена, їх подвиги живуть у людських серцях. І немає тому забуття, хто віддав своє життя за наш мирний день, а сам став навіки обеліском. Скільки їх посіяла війна! Тиша, мирний спокій і пам’ятники, обеліски.
Пам’ять про загиблих героїв вічна, як їхня юність, як їхня остання дорога, як мир, здобутий ними. Вона в серцях у кожного з нас. Я і мої ровесники не знаємо війни, і це прекрасно. Але ця біда не обійшла ані одної оселі, ані одної сім’ї. І хоч давним-давно зарубцювалися рани війни, та не ослабшає біль утрат у багатьох сім’ях. та на сьгоднi.